сільце

СІЛЬЦЕ́¹, я́, с.

Зменш.-пестл. до село́ 1.

В сяйві-золоті сміються Фіалковії узгір'я, А на пригорі сільце, Мов гніздечко чепурнеє (Леся Українка);

Борислав був колись невеличким сільцем (С. Ковалів);

Шлях за сільцем йшов у степ – у рябий степ, укритий мерзлою чорною ріллею й латками снігу (І. Багряний).

СІЛЬЦЕ́² див. сильце́.

Значення в інших словниках

1. сільце — сільце́ 1 іменник середнього роду село * Але: два, три, чотири сільця́ сільце́ 2 іменник середнього роду петля * Але: два, три, чотири сільця́  Орфографічний словник української мови
2. сільце — I -я, с. Зменш.-пестл. до село 1). II див. сильце.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. сільце — I. ПА́СТКА (на звірів, птахів, рідше риб); ЗАПАДНЯ́ (на звірів, птахів); ТЕНЕ́ТА мн., ЛАБЕ́ТИ мн. (сітка на звірів, птахів); СИЛЬЦЕ́ (СІЛЬЦЕ́), СІ́ЛО (у вигляді петлі, перев.  Словник синонімів української мови
4. сільце — Сільце́ і се́льце, -ця (змен. від село́)  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. сільце — СІЛЬЦЕ́¹, я́, с. Зменш.-пестл. до село́ 1. В сяйві-золоті сміються Фіалковії узгір’я, А на пригорі сільце, Мов гніздечко чепурнеє (Л. Укр., IV, 1954, 161); Борислав був колись невеличким сільцем (Ков., Світ.., 1960, 21). СІЛЬЦЕ́² див. сильце́.  Словник української мови в 11 томах
6. сільце — Сільце́, -ця́ с. Силокъ. Як би хто инший на тій ниві сільце поставив. Шевч. см. сіло.  Словник української мови Грінченка