сільця

СІЛЬЦЯ́, і́, ж.

Пестл. до сіль 1.

Хоч потім косарі, зійшовшись на обід, і казали, що каша з сільцею, та Одарка не чула (Панас Мирний).

Значення в інших словниках

1. сільця — сільця́ іменник жіночого роду сіль  Орфографічний словник української мови
2. сільця — -і, ж. Пестл. до сіль 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. сільця — СІЛЬЦЯ́, і́, ж. Пестл. до сіль 1. Хоч потім косарі, зійшовшись на обід, і казали, що каша з сільцею, та Одарка не чула (Мирний, III, 1954, 355).  Словник української мови в 11 томах