сіромашня
СІРОМА́ШНЯ, і, ж., збірн., іст., розм.
Те саме, що сіро́ма 2.
– Коли б я не ходив у походи і не бив турків та татарву – ніколи не був би я гетьманом, і наша січова сіромашня тоді на мене пельки пороззявляла б, вимагаючи, щоб мою землю залічили до земель, які щороку розподіляють проміж зимівниками (З. Тулуб);
Усі пани, усі дуки У наметі сіли, Наша браття сіромашня Та і не посміла (з думи).
Словник української мови (СУМ-20)