січка
СІ́ЧКА, и, ж.
1. Дрібно нарізана солома або дрібно нарізане сіно, що йдуть на годівлю худобі.
Дівки до прядіння засіли, а слуги січку різати пішли на тік... (І. Франко);
Оля почистила в хліві, замішала солом'яної січки з дрібно покришеним буряком (Л. Юхвід);
Сінну січку змочують теплою водою, змішують з соковитими чи концентрованими кормами і згодовують худобі (з наук. літ.);
// Подрібнена маса інших рослин.
Очеретяна січка на апаратах безперервної дії перетворюється в целюлозу (з газ.);
// перен. Те, що нагадує дрібно нарізану солому тощо.
Вони ходили від ятки до ятки.., обкидали один одного паперовою січкою (Леся Українка);
* У порівн. Гостра, холодна вода морозною січкою скалок врізається в лиця рибалок, на голови люто спада (І. Гончаренко).
2. Подрібнені зерна, подрібнені крупи.
В шеретованому насінні повинно бути не більше як 3% нешеретованого і 5% січки, тобто роздрібненого ядра (з наук. літ.);
Рисова січка.
3. розм. Різкий вітер із снігом у вигляді дрібних зернинок.
Просили [люди] більших снігів, жорстокіших морозів, скаженої снігової січки.., щоб замело того німака на віки вічні (Григорій Тютюнник).
4. заст. Намисто з коралових обрізків.
Словник української мови (СУМ-20)