так-то
ТА́К-ТО.
1. присл. Підсил. до так І 1, 3.
Так-то вони собі там гуторять, а вдова-небога, встаючи й лягаючи, поклони б'є перед образом (П. Куліш);
Мій жених був хороший такий, господи! Чорнявий, ставний... Так-то вже я його сподобала! (Марко Вовчок).
2. част. ствердж. Уживається для вираження підсумку роздумів з приводу чогось; справді.
– Лебідь бачить тільки свою пару, своє озеречко, а людина – ого-го! Їй видно куди ширші обрії! І назад, і вперед. Самі подумайте: хіба є хто на землі крилатіший за людину? Так-то, дочко... (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)