таранити
ТАРА́НИТИ, ню, ниш, недок. і док., що.
1. тільки недок., іст. Бити тараном (у 1 знач.).
Таранити фортечні мури.
2. тільки недок. Пробивати що-небудь наскрізь; трощити.
Маковейчик .. радісно вигукнув: – Самохідки! Самохідки йдуть на поміч! Таранитимуть стіну! (О. Гончар).
3. військ. Розбивати, трощити, застосовуючи таран (у 3 знач.).
* Образно. Слова вилітали у них з швидкістю надзвичайною. Один проти одного. Здавалося, вони на льоту таранили одне одного (О. Довженко);
* У порівн. Він крокує, випнувши груди з такою силою, ніби збирається когось таранити (С. Добровольський).
4. військ. Проривати фронт ворога тараном (у 5 знач.).
Пошкодував Леонід, що нема зараз при ньому отих славних його “сухопутних крейсерів” [бронепоїздів].., які так чесно таранили своїми лобами .. шлях вперед (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)