тарахкотати

ТАРАХКОТА́ТИ, очу́, о́чеш, ТАРАХКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок., розм.

1. без прям. дод. Підсил. до тара́хкати.

Лижки [ложки] тарахкотять, громада споживає мамину страву (В. Стефаник);

Візок підскакував по каміннях, .. колеса голосно тарахкотіли (Н. Кобринська).

2. що і без прям. дод., перен., зневажл. Те саме, що тараба́нити 3; торохкотіти.

[Людмила:] Тарахкотить... Тарахкотить... Ледве розтовмачила їй (З. Мороз).

Значення в інших словниках

1. тарахкотати — тарахкота́ти дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. тарахкотати — див. гриміти  Словник синонімів Вусика
3. тарахкотати — -очу, -очеш, тарахкотіти, -очу, -отиш, недок., розм. 1》 неперех. Підсил. до тарахкати. 2》 перех. і неперех., перен., зневажл. Те саме, що тарабанити 3); торохкотіти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. тарахкотати — СТУ́КАТИ (ударяючи по чому-небудь, утворювати короткі уривчасті звуки, стукіт), БИ́ТИ, СТУКОТА́ТИ підсил., СТУКОТІ́ТИ підсил., ГРЮ́КАТИ підсил., ЦЮ́КАТИ, ТУ́КАТИ розм., ТУТУ́КАТИ підсил. розм., ТЮ́КАТИ розм., КО́ВТАТИ діал.  Словник синонімів української мови
5. тарахкотати — ТАРАХКОТА́ТИ, очу́, о́чеш, ТАРАХКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок., розм. 1. неперех. Підсил. до тара́хкати. Лижки [ложки] тарахкотять, громада споживає мамину страву (Стеф., II, 1953, 40); Візок підскакував по каміннях,.. колеса голосно тарахкотіли (Кобр.  Словник української мови в 11 томах
6. тарахкотати — Тарахкота́ти, -кочу́, -ти́ш гл. Скоро и сильно стучать, однообразно стучать, грохотать. Шейк.  Словник української мови Грінченка