тари-бари
ТА́РИ-БА́РИ, невідм., розм., рідко.
1. Те саме, що тереве́ні.
Сердилася на Опанаса, який пішов на двір і не вертається: заглянув до сусідів, править тари-бари (Б. Харчук).
2. Уживається як присудок за знач. тереве́нити.
– Ну, досить тари-бари, – поклав кінець балачкам Лейте (М. Трублаїні).
Словник української мови (СУМ-20)