таша
ТА́ША, і, ж., діал.
1. Балаган; намет.
Гаряча відвага, звитяга, з якими недавно козакував у степу, шарпав татарські таші, перегоріли на попіл і чорною осугою осіли на душу (Ю. Мушкетик).
2. Брезент, полотно, яким обтягують, укривають що-небудь.
Лозові дуги, що я витяг із човна, .. ніяк не потрапляли до кільчиків [кілець] облавка і раз у раз вислизали з рук; потім я зауважив, що й ташу натяг не тим кінцем (Олесь Досвітній);
То брат-економ, що мав одного часу висушити на ташах пшеницю і повичищати всі закроми від кузок, допустив, що останні неймовірно розвелись на велику шкоду кляшторних запасів (Н. Королева).
Словник української мови (СУМ-20)