тема
ТЕ́МА, и, ж.
1. Коло життєвих явищ, подій, що становлять зміст твору літератури, образотворчого мистецтва тощо.
Які теми цікавили мене, можете бачити самі з моїх оповідань (М. Коцюбинський);
Темою ми називаємо основний предмет оповідання, життєвий матеріал, обраний письменником і розроблений ним у художніх образах (з наук. літ.);
Праця простих людей-трудівників, їхнє життя стали основною темою нашого мистецтва (з наук. літ.);
Тему спадкоємності людського духу, взаємозв'язку минулого і сучасного Б. Олійник успішно розробляє в багатьох творах (з навч. літ.);
// чого. Питання, що лежить в основі наукового дослідження.
– Темою мого дипломного проекту була первинна обробка легкосереднього масла (Ю. Шовкопляс);
Важливою темою науково-дослідної роботи лабораторії є вивчення ефективності застосування гербіцидів у боротьбі з бур'янами (з наук. літ.);
// Предмет розмови, лекції тощо.
Розмова з Аллою Михайлівною почала втомляти мене, теми у нас мінялись часто, швидко й без мети (Леся Українка);
Року 1895 він [І. Франко] блискуче прочитав у Львівському університеті вступну лекцію на тему “Наймичка” Тараса Шевченка (М. Коцюбинський);
Теми були дуже різноманітні; він говорив про коні, перескакував зараз на розмову про добре пиво (Л. Мартович);
Буває, Що заведеться в хаті суперечка На міжнародні теми чи й на інші – Багато є животрепетних тем! (М. Рильський);
// Те, що є змістом навчального або контрольного завдання.
Олег Денисович оголосив теми екзаменаційної роботи і записав їх на дошці (О. Донченко);
Слід детально вивчити перші дві теми чергових занять у політшколах, гуртках (з газ.).
2. Музична побудова, що є основним мотивом музичного твору або його частини й служить предметом дальшого розвитку.
3. лінгв., рідко. Те саме, що осно́ва 8.
Частина речення, що містить відому інформацію, на якій ґрунтується наступне розгортання думки (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)