Словник української мови у 20 томах

теорія

ТЕО́РІЯ, ї, ж.

1. Логічне узагальнення досвіду, суспільної практики, яке ґрунтується на глибокому проникненні в суть досліджуваного явища та розкриває його закономірності.

Узагальнення і тлумачення, відкриття нових законів (тенденцій) і передбачення – ось функція, ось специфіка теорії взагалі (з наук. літ.).

2. Учення про певну сукупність явищ, галузь знань, створене на підставі такого узагальнення.

Теорія суперсиметрії у її найпростішому варіанті є узагальненням спеціальної теорії відносності (з наук. літ.);

Будуючи нові теорії, мусимо відходити від існуючого – і тільки так (В. Еллан-Блакитний);

Якщо наукова гіпотеза підтверджується великою кількістю фактів, допомагає зрозуміти явища, то вона стає теорією (з навч. літ.);

Вчення про будову речовини, в основі якого лежать уявлення про молекули та їх рух, називається молекулярно-кінетичною теорією (з навч. літ.).

3. Сукупність узагальнених положень, які становлять певну науку чи розділ науки.

Межи іншим говорив я йому й про теорію Дарвіна. І що скажете на те: мужик усе порозумів! (Л. Мартович);

Як озброєний мічурінською теорією та новітньою технікою землероб, люблячи природу, підкоряє її собі, так і поет підкоряє собі мову (М. Рильський);

Сучасна фізика має експериментальні докази наведених висновків теорії відносності (з наук.-попул. літ.);

Вчення про атоми допомагає молекулярній теорії пояснювати хімічні явища (з навч. літ.);

// Сукупність наукових положень, необхідних для опанування певного ремесла, мистецтва, розуміння чого-небудь тощо.

Дуже багато працював я з своїми співробітниками над проблемами, зв'язаними з теорією і практикою переливання крові (з наук. літ.);

Окрім легенд, є дані наукові, теорії складніші теорем. Наявні тут [у Скіфії] струски загадкові в генезі струскоїдних плямок (Л. Костенко);

Знання окремих питань теорії літератури, звичайно, не зможе замінити письменникові талант (з наук. літ.);

Вивчення історії художнього перекладу може дати дуже багато для побудови його теорії (з наук. літ.);

Теорія держави і права;

Теорія машин і механізмів;

Теорія музики;

Теорія пілотування;

// Припущення, здогад щодо певного явища науки; гіпотеза.

– Є теорія, що квіти занесені до нас з інших планет. Що колись на землі були тільки папоротники (О. Гончар);

Хлопчик чув десь розмову про нову теорію утворення Землі (О. Донченко);

Вірусна теорія походження раку.

4. Загальні засади певної науки, ремесла, а також абстраговане знання цих засад.

– Так ось що, юначе, – почав дідусь: – наука (так само як і мистецтво) повинна бути зв'язана з практикою. Але в той час ні на хвилину не треба забувати й про значення теорії (П. Тичина);

Теорія... Здавалося б, це те, що відірване від життя. Насправді ж те, що сьогодні являє собою теорію у чистому вигляді, завтра обов'язково набуде прикладного значення (з наук.-попул. літ.);

– Стройова підготовка – відмінно, фізична підготовка – відмінно .. А теорія... Одна двійка ще тримається (І. Багмут).

5. Сукупність поглядів, суджень кого-небудь, з яких випливають певні правила поведінки.

Пан Адам спокійним тоном викладає свої педагогічні теорії (М. Коцюбинський);

// Загальні міркування, що не ґрунтуються на реальній дійсності.

Хоч він сам часто любить говорити, що лікар мусить професіонально .. відноситись до своїх слабих, але у нього самого се тільки теорія, а на практиці... (Леся Українка).

△ (1) Адити́вна тео́рія чи́сел – частина арифметики, що вивчає закони, за якими числа можна скласти з доданків того чи іншого виду;

(2) Еволюці́йна тео́рія – те саме, що Еволюці́йне вче́ння (див. уче́ння).

Сам батько еволюційної теорії [Дарвін] помітив, що дощові черви здатні частково перетравлювати навіть тверді мінерали (з наук.-попул. літ.);

(3) Ква́нтова тео́рія по́ля – теорія, що описує властивості фізичних полів, основа теорії елементарних частинок;

(4) Кліти́нна тео́рія – вчення, згідно з яким в основі будови і розвитку рослин і тварин лежить єдиний структурний елемент – клітина;

(5) Корпу́скулярна тео́рія сві́тла фіз.;

(6) Мутаці́йна тео́рія – теорія походження видів, за якою нові види утворюються із старих унаслідок значних спадкових змін – мутацій;

(7) Общи́нна тео́рія – теорія, за якою вихідним пунктом аграрної еволюції та соціального ладу середньовіччя була община (у 1 знач.);

(8) Тео́рія алгори́тмів – розділ математики, що вивчає загальні властивості алгоритмів;

(9) Тео́рія відно́сності – теорія Ейнштейна, яка розглядає просторово-часові властивості фізичних процесів, які залежать від полів тяжіння певної ділянки поля – часу.

Теорія відносності, як вважають деякі вчені, скоріше філософська теорія, ніж фізична, теорія нового сприйняття світу (з наук.-попул. літ.);

І все ж сперечайтеся, дерзайте: хтось із вас теж годуватиме кабанця, а хтось, може, відкриє нову теорію відносності (Ю. Мушкетик);

(10) Тео́рія інформа́ції – розділ кібернетики, який вивчає закономірності, пов'язані зі збиранням, передачею, перетворенням та обчислюванням інформації.

За динамічною теорією інформації просторова організація системи передбачає її ієрархізований, функціональний поділ на певну кількість спеціалізованих рівнів, які наскрізно пов'язані між собою двоспрямованими потоками координування та перетворення (з наук. літ.);

Важливою складовою кібернетики як науки є теорія інформації (з навч. літ.);

До основних ідей кібернетики належить теорія інформації і теорія зворотного зв'язку (із журн.);

(11) Тео́рія імові́рності – розділ математики, що вивчає закономірності, які випливають із великої кількості випадкових явищ, процесів.

Багато хто, мабуть, знає, що таке регулярні процеси .. Але є ще процеси і явища нерегулярні, випадкові. Їх закономірності нам невідомі. А знати їх необхідно .. І тут на допомогу приходить теорія імовірності (з наук.-попул. літ.);

Тео́рія чи́сел див. число́;

(12) Хромосо́мна тео́рія спадко́вості – теорія, за якою матеріальними носіями спадковості є хромосоми.

Хромосомна теорія спадковості є фундаментом всієї сучасної генетики (з наук. літ.).

◇ Розво́дити / розвести́ тео́рію (філосо́фію) див. розво́дити.

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. теорія — тео́рія іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
  2. теорія — (Дарвіна) вчення, учення; (недоведена) гіпотеза; мн. ТЕОРІЇ, ЗН. ЖМ. вигадки, фантасмагорії.  Словник синонімів Караванського
  3. теорія — Здогад, гадка  Словник чужослів Павло Штепа
  4. теорія — тео́рія (від грец. θεωρία – розгляд, дослідження) 1. Логічне узагальнення практичного досвіду людей. 2. Система вірогідних наукових знань про якусь сукупність об’єктів, яка описує, пояснює й передбачає явища певної предметної галузі.  Словник іншомовних слів Мельничука
  5. теорія — -ї, ж. 1》 Логічне узагальнення досвіду, суспільної практики, яке ґрунтується на глибокому проникненні в суть досліджуваного явища та розкриває його закономірності.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. теорія — В широкому значенні — систематизоване знання про певну область дійсності; наукова т. — комплекс законів науки, дефініцій, тверджень і гіпотез, які належать до певної області явищ, створюючи речово пов'язану, а також логічно упорядковану і з'єднану цілість.  Універсальний словник-енциклопедія
  7. теорія — розво́дити / розвести́ тео́рію (філосо́фію), ірон.У своїх розмовах, міркуваннях бути дуже далеким від реальності; мудрувати. — Хто ж буде їсти варить, наколи (коли) жінка стане до уряду ходити? Хто буде порядкувати, прати, шити? Невже ж мужчина? Ха-ха-ха!...  Фразеологічний словник української мови
  8. теорія — ТЕОРІЯ (від грецьк. υεωρία — розгляд, міркування, вчення) — 1) В широкому розумінні — особлива сфера людської діяльності та її результатів, яка включає в себе сукупність ідей, поглядів, концепцій, вчень, уявлень про об'єктивну діяльність...  Філософський енциклопедичний словник
  9. теорія — ТЕО́РІЯ (сукупність положень в якій-небудь галузі знань, система поглядів на щось і т. ін.), ВЧЕ́ННЯ (УЧЕ́ННЯ), ДОКТРИ́НА книжн., ПОБУДО́ВА книжн., ПОБУДУВА́ННЯ книжн.; ТЕО́РІЙКА зневажл.  Словник синонімів української мови
  10. теорія — Тео́рія, -рії, -рією; тео́рії, -рій  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. теорія — ТЕО́РІЯ, ї, ж. 1. Логічне узагальнення досвіду, суспільної практики, яке грунтується на глибокому проникненні в суть досліджуваного явища та розкриває його закономірності.  Словник української мови в 11 томах