тепереньки
ТЕПЕ́РЕНЬКИ, рідко ТЕПЕ́РЕНЬКА, присл., пестл.
Те саме, що тепе́р.
Стара дуже скучає, та й каже одного разу, важко зітхнувши; – Де тепереньки Катря моя мила? (Марко Вовчок);
– Е-е! – філософує дід під дубом. – Тож було колись роси які та води, та болота довго стояли. А тепереньки вже скоро, видимо, геть чисто все повисихає (О. Довженко);
– Як не знайду свого сина й вернуся на Січ, може, станеш моїм сином. Ти один тепереньки на весь світ, і я, мабуть, один (Ю. Мушкетик);
– Ой моє нещастя! Що теперенька ви скажете мені, Онисіє Степанівно? – бідкався отець Харитін (І. Нечуй-Левицький);
– А теперенька будемо робити бриндзю [бриндзу]. Наша бриндзя [бриндза], видиш, з самого овечого молока, та й вна сита (Г. Хоткевич);
Куди ж тепереньки піду: сили вже нестає і хліба не зможу собі заробити (з переказу).
Словник української мови (СУМ-20)