тепловіддача
ТЕПЛОВІДДА́ЧА, і, ж., спец.
1. Віддавання тепла нагрітим тілом у навколишнє середовище.
Підвальні овочесховища найбільш економні щодо опалення, бо зменшується тепловіддача через стіни (з наук. літ.);
З допомогою іоніту очищають воду для парових котлів, щоб у них не було накипу, що утруднює тепловіддачу (з наук.-попул. літ.).
2. Виділення тепла людським або тваринним організмом у процесі його життєдіяльності.
Під впливом високої температури шкірні судини розширяються, до них приливає кров з внутрішніх органів, тепловіддача тіла збільшується (з навч. літ.);
Одяг захищає людину від несприятливих умов навколишнього середовища: у холод зігріває, у спеку не перешкоджає тепловіддачі (з навч. літ.);
Якщо теплотворення посилене, наприклад, при важкій м'язовій роботі, то одночасно з цим рефлекторно збільшується й тепловіддача в зовнішнє середовище (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)