тепліти
ТЕПЛІ́ТИ, і́є, недок.
1. Ставати теплим, теплішим (див. те́плий 1).
Як руки на снігу В мене заколіють, Хухне теплая душа – І руки тепліють (С. Руданський);
Камінь почав утрачати властиву йому неподатність, Став розм'якати, тепліти (М. Зеров);
Повітря тепліє;
* Образно. У мій неможливий біль і моя несносна мука тепліють у лампаді фанатизму перед цим прекрасним печальним образом [матері] (М. Хвильовий);
// Зберігати тепло.
Тепер він з Романом заходить до кімнати, тихцем скидає чоботи і виймає листівки, .. ховає їх під подушку, на якій ще тепліє слід його голови (М. Стельмах);
// безос. Про настання теплої погоди.
Надворі тепліло.
2. Горіти слабким, неясним полум'ям.
В хаті прибрано, мов на великдень, перед образами тепліє лампадка (М. Стельмах).
3. перен. Виявлятися слабо, в незначній мірі; жевріти (у 4 знач.).
Голос у нього лагідний, батьківський. У зломі вуст тепліє радісна, горда усмішка (В. Бабляк);
Другий – тонколиций худець і горбоносий; очі карі, в скорбній кротості тепліли з-під вигнутих бровиськ, а губи, ніби в тисячолітньому терпці, прилягли за рудими вусами і кучерявою борідкою того самого кольору (В. Барка);
Очі князівни поширюються, лице тепліє, рожевіє, як холодний порцеляновий абажур, усередині якого запалено лампу (В. Винниченко).
Словник української мови (СУМ-20)