терція
ТЕ́РЦІЯ, ї, ж.
1. муз. Третій ступінь діатонічної гами.
Превалюючим акордом супроводу є, безперечно, тонічний тризвук, то в повному своєму вигляді, то (частіше) без терції (з навч. літ.);
Дуже яскраво й оригінально звучить хор русалок [у “Купальній іскрі” Б. В. Підгорецького].., що передається паралельними терціями, на які у вигляді верхнього підголоска нашаровуються витримані ноти (з наук. літ.);
Пісня “Ох, у неділеньку рано-пораненьку” складається з двох фраз. Друга фраза являє собою повторність першої терцією вище (з наук. літ.).
2. муз. Інтервал, вимірюваний трьома ступенями діатонічної гами.
У розділі пальцьової техніки Л. Ревуцький з великою винахідливістю вживає свої улюблені комбінації подвійних нот: терції, кварти, квінти, терції-квінти (з наук. літ.).
3. Третя нота, струна.
4. Друкарський шрифт, розмір (кегль) якого дорівнює 16 пунктам (6 мм).
5. заст. У математиці та астрономії – одна шістдесята частина секунди.
Словник української мови (СУМ-20)