типізований
ТИПІЗО́ВАНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до типізува́ти.
Тисячні факти й події власного життя, потрапляючи до творчого горнила письменника [І. Франка], виходили звідти вже узагальнені, типізовані (з наук. літ.);
// у знач. прикм.
Настя – типізований, узагальнений образ простої сільської жінки, щирої, сповненої материнської любові (з наук. літ.);
// у знач. ім. типізо́ване, ного, с. Про щось загальне, типове, яке втілено художніми засобами в частковому, конкретному.
Справжнє мистецтво є витвором високохудожнього синтезу, органічного поєднання загального й конкретного, типізованого та індивідуального (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)