тиранія
ТИРАНІ́Я, ї, ж.
1. У Стародавній Греції та в Римі, а також у містах-республіках Італії XIII–XVI ст. – одноособове правління тирана.
Приводом для приведення херсонесців до присяги була невдала спроба вчинити державний переворот – повалити демократичний лад і встановити тиранію (з наук. літ.).
2. Правління, влада, що ґрунтується на свавіллі та насильстві.
Він [Гарібальді] висадився 11 травня 1860 р. на крайньому західному пункті Сіцілії і був зустрінутий народними масами як визволитель від тиранії Бурбонів (з навч. літ.);
Конфлікт між нікчемним, завжди п'яним поручиком Кампіньйоні і сміливим, благородним поетом-революціонером [Т. Шевченком] характерний для похмурої епохи Миколи І з її бездушною тиранією (з газ.).
3. перен. Деспотизм, жорстокість стосовно кого-небудь.
[Лена:] Яке їй діло, на яку п'єсу я йду дивитись? Се тиранія! Я сього не терплю! (Леся Українка);
Чоловік Кошицької, покірний, як віл, і безсловесний, як риба, своєрідно виявляв протест проти жінчиної захланної тиранії (П. Колесник);
// Деспотична влада кого-небудь над кимось.
Суліман іноді нагадував Славі .. собаку сенбернара, який спокійно, ба, навіть поблажливо зносить тиранію дітей, коли ті тягають його за вуха чи їздять на ньому верхи (Ірина Вільде).
Словник української мови (СУМ-20)