товаряка
ТОВАРЯ́КА, и, ж., розм.
Одна тварина великої рогатої худоби; товарина.
– Як тільки смеркне, то де тільки ходить товаряка коло лісу, зараз з чагарника десь візьметься вовк та й душить худобу (І. Нечуй-Левицький);
Мабуть, .. Михайло так прив'язав його [вола] і не доглянув, що налигач якось обкрутився круг шиї, та й задавилася товаряка (Б. Грінченко);
Спершу покропила [знахарка] корову водою, потім напоїла настоєм свого зілля і все хрестилась та відпльовувалась, виганяючи відьомську силу, що зіпсувала товаряку (С. Добровольський);
// збірн. Велика рогата худоба; скотина, скот.
Ярмарок у Конотопі. Вози, ятки, рундуки, крамниці, горшки, колеса і всяка товаряка (М. Кропивницький);
Годувати [худобу], мовляв, треба не абияк, а за певним планом, та корма давати такі, які для товаряки найпридатніші (Остап Вишня);
* У порівн. Бува, що і її [Добрість] зле панство зневажає, Мов товарякою, так нею повертає (П. Гулак-Артемовський).
Словник української мови (СУМ-20)