товстокорий
ТОВСТОКО́РИЙ, а, е.
Який має товсту кору, кірку, з товстою корою, кіркою.
Забарабанила наша картеч [зерно] по тарілках, по графинах, по головах гостей. Од бритої голови Адама Антоновича, як град од пудового товстокорого кавуна, одскакує (І. Рябокляч);
* Образно. – З чого б ото сміятись? Весело тобі, радієш, пень товстокорий, – тремтячими губами прошипіла Мотря (О. Копиленко).
Словник української мови (СУМ-20)