товстошкірий
ТОВСТОШКІ́РИЙ, ТОВСТОШКУ́РИЙ, а, е.
1. Який має товсту шкіру (шкуру).
Морем плив тюлень... Вода була холодна. Але товстошкурому тюленеві було байдуже (М. Трублаїні);
У дворі стояли ситі коні, Лаялись дебелі куркулі, В товстошкурі дублені долоні Затискали пагони землі (Л. Первомайський).
2. Зробл. з товстої шкіри.
Товстошкірий пояс.
3. перен., розм. Який ні на що не звертає уваги, якого нічим не можна пройняти; грубий, нечуйний.
– До вас можна?.. – Та заходьте вже, коли в дверях стоїте, – неласкаво обізвався тато. Але це не дуже збентежило товстошкірого дядечка (М. Стельмах);
// у знач. ім. товстошкі́рі, товстошку́рі, рих, мн. Ті, кого нічим не можна пройняти.
Ех, не для мене цей світ!.. Нехай живуть на йому [ньому] товстошкурі, тупі, – він для їх (А. Тесленко).
Словник української мови (СУМ-20)