тодішній
ТОДІ́ШНІЙ, я, є.
1. Який був, існував раніше, в минулому, тоді; протилежне сьогочасний, теперішній.
Битва розпочалась, по тодішньому звичаю, герцями .. На всю лінію війська вподовж берегів почалися герці. Там вискакував з ряду шляхтич, а проти нього з верболозу виплигував козак (І. Нечуй-Левицький);
Був старий неписьменний, і .. життя тоді не давало йому ніяких знижок, тодішня наука – порад, держава – підтримки (Ю. Яновський);
// Який був трохи раніше.
Справді, наче недавно це було, а вже шелестить віттям густий сквер. Це вони зробили, їхні школярські руки. Немов відчула Леся тодішні пухирі і пальцями провела по долонях (А. Хижняк);
// у знач. ім. тоді́шнє, нього, с. Те, що було раніше, в минулому, тоді.
Ми були впевнені, що все тодішнє: ота маленька пошта, маленький комутатор і візок з добрим, старим конем, .. – що все це тимчасове, скороминуще (С. Журахович).
2. Який жив раніше, в минулому, тоді; сучасний кому-, чому-небудь у минулому.
В своїх оповіданнях “Schönschreiben” і “Олівець”.., що мають автобіографічний характер, Франко описав варварство тодішніх учителів (М. Коцюбинський).
3. Такий, яким хто-небудь був або що-небудь було раніше, в певний момент чи період в минулому.
Може, се залежало від мого тодішнього настрою, що власне “Князь-мурин” так розвеселив мене (Леся Українка);
Контррозвідки розривалися, шукаючи нас, і в такому перепльоті [клопоті] точилося наше партійне життя тодішньої Одеси, та ми не кидали діла (Ю. Яновський);
Печаль Іспанії ятрила нам серця. Ми сивіли у битвах під Мадридом, Довіку нам нести звання бійця, Хоч став тодішній комсомолець – дідом (Л. Дмитерко).
Словник української мови (СУМ-20)