тонесенько
ТОНЕ́СЕНЬКО.
Присл. до тоне́сенький.
Сорочечки хоч і сама тонесенько пряла, а і у будень другої не брала, як з канівського полотна (Г. Квітка-Основ'яненко);
На льон, правши, заробляла [бабуся], Та тонесенько вночі У починки переклала, – Сувій виткали ткачі (П. Грабовський);
Де не взявся із-за лісу Невідомий птах .. Я – на піч та у куточку Зігнувсь, притаївсь, І щоб птах той не надибав – Ряденцем укривсь. Навіжений птах літає, Не найде ніде І тонесенько виводить: “А де дідок, де?” (Л. Глібов).
Словник української мови (СУМ-20)