топати
ТО́ПАТИ, аю, аєш, недок., звичайно наказ. сп., розм., рідко.
Іти.
[Клеопатра:] Топай, стара баржо [барже], подертий парус! [Барабаш:] Іду, іду... (О. Корнійчук);
[Шметелюк:] Та йди ти зі своїм ходом до чорта! Я через тебе на Чайченка спізнюсь. Забирай свої шахи і топай скоріш!.. (І. Микитенко);
– Хто йде?.. – Та це я. Свої. Фігура в сірячині з гвинтівкою “на руку” ближче підійшла до тебе і впилася очима. – А – ти? Утік? Ну, топай же в яр. Наші там (А. Головко).
Словник української мови (СУМ-20)