торговиця
ТОРГО́ВИЦЯ, і, ж.
1. заст. Торгівля.
Нинька [сьогодні] щось мала торговиця була (Сл. Б. Грінченка).
2. Місце, де відбувається торгівля; базар.
– А що, жінко? завтра, – каже [чоловік], – Тра [треба] скриню продати. Коло нас тут недалеко Торговиця буде, Повезу її до лиха, Може, куплять люде! (С. Руданський);
Торговиці аж десь коло дев'ятої почали потроха [потроху] заповнюватися приїжджими на ярмарок селянами (І. Франко);
// Місце, де торгують худобою.
Кози никали по майдану, чи не лишились де на торговиці хоч стебла сіна від учорашнього ярмарку (М. Коцюбинський);
На худобі Антон розумівся і до корів придивлявся так, ніби у Турці на торговиці вибирав собі корову першого класу (С. Чорнобривець).
(1) Кі́нська торго́виця – те саме, що Кі́нський я́рмарок (див. я́рмарок).
Словник української мови (СУМ-20)