торішній
ТОРІ́ШНІЙ, я, є.
1. Стос. до минулого року.
Усю торішню зиму Рибалка ятером ловив в тій річці рибу (Є. Гребінка);
Знов прибули до нашої шпаківні її, мабуть, торішні хазяї І зразу співи почали свої (М. Рильський);
// Який був, відбувся, трапився минулого року.
Переможці торішніх змагань відкривають спартакіаду (І. Багмут);
– Торішня дискусія ще більше переконала мене, що саме я маю рацію (Ю. Шовкопляс);
// Який зберігся, залишився від минулого року.
Приходила весна .. Серед пучечків торішньої трави де-не-де визирали вже блакитними оченятами проліски (Б. Грінченко);
В печі палали торішні головки соняшника (Л. Первомайський).
2. у знач. ім. торі́шнє, нього, с. Те, що було, відбувалося в минулому році.
Лікар знаходить, що легке моє [легеня моя] статкує, .. що против торішнього багато ліпше (Леся Українка);
До Давида [Гнида] лисицею: “Значить, свіженького, Давиде, змелемо?” Зняв мішки той. “Вже ж не торішнє” (А. Головко).
Словник української мови (СУМ-20)