тот
ТОТ, тота́, тото́; мн. тоті́, тоти́х; займ. вказ., діал.
Той.
Тільки руки і ноги, мускулисті, рапаві та сильно розвиті, свідчили, що тот хороший хлопчина не в добрі плекався, але ріс серед важкої праці (І. Франко);
Зробив [Арідник].. скрипку і грає, а вівці пасуться. Побачив бог та й вкрав тото в него [в нього] (М. Коцюбинський);
Уважай на тоту дитину, Маріє (О. Кобилянська);
Дівчино моя, Будем слухати з тобою в парі солов'я. Всі рулади переллємо в серденька свої, Все життя вчуватись будуть тоті солов'ї (П. Усенко).
Словник української мови (СУМ-20)