тотем
ТОТЕ́М, а, ч.
У первісних релігіях – тварина (рідше рослина, явище природи й т. ін.), що вважалася родоначальником і охоронцем роду або племені й була культовим об'єктом.
Час сарматських знаків, які дійшли до нас, був часом, коли тотем-тварина відступає на задній план, а на перше місце висовуються предмети кочового ладу (з наук. літ.);
Суть тотемізму полягає в уявленні, нібито кожна родова група людей мала свого предка – тварину або рос-лину .. Така тварина або рослина була тотемом для роду і об'єктом культового поклоніння всіх його членів (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)