травмований
ТРАВМО́ВАНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до травмува́ти.
Дівчатка почали плакати. Всі вони були травмовані війною (О. Довженко);
// у знач. прикм.
Ще в середньовіччя травмований череп пробували “залатати” пластинкою з слонової кістки або золота (з наук.-попул. літ.);
– А батько ж досі “штунда”? – прорвався хтось із принишклого залу, безжально ранячи й без того травмоване серце сина (Іван Ле);
// травмо́вано, безос. пред.
Якщо за роки другої світової війни було вбито і поранено 929 тисяч американських солдатів та офіцерів, то на виробництві за той самий період було вбито і травмовано в 15 раз більше робітників (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)