трамбувати
ТРАМБУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., що.
Тисненням або ударами ущільнювати, спресовувати яку-небудь пухку, розсипчасту масу (землю, силос тощо), вирівнюючи її поверхню.
Тихович мусив доглядати, як засипали землею пеньки та трамбували землю (М. Коцюбинський);
При звичайному способі квашення капусти її обов'язково трамбують, поки не виступить сік (з наук. літ.);
Трамбують силосну масу в буртах тракторами (з наук.-попул. літ.);
* Образно. А суховій розгойдував імлу, Висмоктував з землі останній сік, Все трамбував степи, немов під тік (П. Воронько);
* У порівн. [Микола:] Йди досипай. [Орлов:] Спробую. Може, й засну. Бо голова – наче цілу ніч трамбував нею бруківку (Д. Бедзик);
// Топтати ногами.
Сніг трамбуючи зернистий, Не вгаваючи й на час, Біля танка два танкісти Гріють ноги про запас (С. Воскрекасенко).
Словник української мови (СУМ-20)