транскрипція
ТРАНСКРИ́ПЦІЯ, ї, ж., спец.
1. Точне передавання на письмі звуків якоїсь мови або музичних звуків за допомогою умовних літер або спеціальних графічних знаків незалежно від графічних і орфографічних норм, що історично склалися в даній мові; система таких літер і знаків.
Фонетична транскрипція.
2. рідко. Те саме, що транслітера́ція.
Забув згадати про транскрипцію “Лёлё”. Пишіть, як хочете, се не важно (М. Коцюбинський).
3. Перекладання музичного твору для виконання на якому-небудь інструменті або для іншого голосу.
Він [Ф. Ліст] був .. активним пропагандистом творчості російських композиторів, зокрема М. Глінки, О. Даргомижського.., написав ряд транскрипцій для фортепіано за композиціями цих авторів (з наук. літ.);
// рідко. Творче опрацювання, своя інтерпретація народної пісні тощо.
Я буду Вам [О. Кобилянській] грати Шумана і Шопена.., окрім того, українських пісень масу у власній транскрипції, вільній від контрапункту і всякої теорії (Леся Українка).
Словник української мови (СУМ-20)