трапляти
ТРАПЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ТРА́ПИТИ, плю, пиш; мн. тра́плять; док., діал.
1. Потрапляти (у 1–3 знач.).
Цей удар трапив у саму точку (І. Франко);
Барки щасливо пройшли через Ненаситець, а один із плотів, збившись з бистрини (фарватеру), трапив між каміння, і тисячі колодок в лікоть завтовшки потрощило і розметало на дрібні тріски (О. Стороженко);
Ми були Під самим Києвом, та капітан Велів спинитись, бо в імлі не можна Було дійти до приплаву ніяк, На мілину не трапивши лукаву (М. Рильський);
Вона підійшла до Марії й узяла її за руки: – Прийди до мене в неділю. – Чи траплю... (С. Тудор);
Од сестри вона від'їхала давненько, ще коли малою трапила до дитбудинку в Умані (з наук. літ.);
Як же до серця твого у цю пору скрадається інша. Хай до неситих звірів в пазури трапить вона (М. Зеров).
2. тільки док., кого. Спіткати (у 2 знач.).
А господиня й. питає мене: – Чого се ти, Варко, так тяжко зітхаєш? Чи не трапило тебе що нічками темними? (Панас Мирний).
Словник української мови (СУМ-20)