трафарет
ТРАФАРЕ́Т, у, ч.
1. Платівка з картону, металу тощо, у якій прорізано малюнки, літери або цифри для їх швидкого відтворення на якійсь поверхні.
Здавалося, їх [людей у сірому] за одним трафаретом вирізали з паперу і розфарбували сірою і чорною фарбами (О. Іваненко);
Всі ці способи декорування виконують художники цеху індивідуально, від руки і без застосування будь-яких трафаретів, що підвищує художню цінність виробів (з наук. літ.);
Цей процес [гравіювання] здійснюють на гравірувальних верстатах. На станині верстата змонтований пантограф, за допомогою якого наносять зображення з трафарету на виріб (з навч. літ.);
// Малюнки, літери тощо, зроблені за допомогою такого приладу.
Господарка запрошує в дім. Тут все милує око. На вікнах – тюлеві занавіски, на стінах – трафарет (з газ.);
* У порівн. Сотні тисяч звуглених людей – оце Хіросіма. Хіросіма – це коли балки сталеві плавились, і черепиця скипалась у груддя шлаку, і вишивка відбилася, мов трафарет, на живих жіночих плечах... (О. Гончар).
2. перен. Загальноприйнятий або визнаний зразок, що його наслідують звичайно сліпо; шаблон, штамп.
Халупи скрізь одинакі [однакові]. Збудовані по трафарету [за трафаретом] (С. Васильченко);
Не треба розуміти слово постійний епітет в негативному розумінні, як щось застигле, як ворожий справжньому мистецтву трафарет (М. Рильський);
Грамоти звичайно писалися за певним трафаретом (з наук. літ.);
Де трафарет – там поезія глухне., думка в'яне, почуття зника (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)