трель
ТРЕЛЬ, і, ж.
Тремтливе, переливчасте звучання, утворюване швидким багаторазовим чергуванням двох суміжних звуків.
Вона співала дуже добре, її .. сопрано розливався [розливалося] трелями .. далеко понад морем (І. Нечуй-Левицький);
В вершках дерев почали солов'ї виводити свої трелі (І. Франко);
На каштані вдарив зяблик чисту, коротку, барвисту трель (О. Копиленко);
Старий Кучма, сільський пастух, був, мабуть, колись горністом у війську. Іноді такі трелі виводить над селом, що аж мило послухати (М. Томчаній);
// Швидке багаторазове чергування таких звуків у музичному творі.
І ще гучніш лунають співучі трелі ноктюрна (І. Кочерга);
Найзручніше на сопілці виконувати мелізми (мелодичні прикраси) – форшлаги.., трелі.., а також подвійне й потрійне стаккато (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)