третяк
ТРЕТЯ́К, а́, ч.
1. розм. Трирічна домашня тварина.
Корова здохла, третяк настромився на кілок і пропав (Ганна Барвінок);
– За нею Окуні дають тобі три з половиною десятини, воли-третяки, плуга, дряпак, борону і таку скриню, що пара коней з місця не зрушить (М. Стельмах).
2. Третій за часом утворення, вильоту рій із старого вулика.
– Оце раз як обпали бджоли (третяк навісний!), то, їй-бо, думав, пропаду на груші! (Дніпрова Чайка).
3. заст. Потрійне притоптування в танці.
“Гоп” – гукав [Омелян Косюра], у боки взявшись, сипав третяками, І навприсядки пускався, й колесом крутився, Поки дружку вибив з сили, а сам не втомився (М. Макаровський).
Словник української мови (СУМ-20)