триніг
ТРИНІ́Г, но́га, ч., рідко.
Те саме, що трині́жок.
Ярослав блукав безлюдним парком, йому хотілося пити, він помітив поставленого на триніг шланга, з якого пружинистою цівкою струменіла на квітник вода (Ю. Мушкетик);
Кассандра пише Сівілінську книгу на довгому пергаменті. Коло неї великий триніг з запаленим куривом (Леся Українка);
Цар встав з тринога і пішов .. до свого намету (Н. Рибак).
Словник української мови (СУМ-20)