трупний
ТРУ́ПНИЙ, а, е.
Прикм. до труп¹.
Володимир Петрович [Філатов] вирізав туберкульозну виразку, а натомість пересадив шматочок консервованої за своїм методом трупної шкіри. І наслідки були чудові (з наук.-попул. літ.);
// Власт. трупові; такий, як у трупа.
Його руки були холодні, а обличчя страшної, майже трупної блідості (І. Франко);
// Який утворюється внаслідок розкладання трупа.
– Знаю, яким страховищем для вас був тоді медичний інститут; .. від трупного духу .. вас навіть нудило (А. Головко);
// Який живиться трупом, паразитує на ньому.
Румлер сидів скам'яніло на стільці, і липкі очі гестапівця ялозили по ньому, як трупні мухи (Н. Рибак).
Словник української мови (СУМ-20)