трухнути
ТРУ́ХНУТИ, не, недок.
Те саме, що трухля́віти.
* Образно. Серце трухне, і не знаю, для кого і для чого я живу (Ганна Барвінок).
ТРУХНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., кого, що і чим, однокр.
Те саме, що трусну́ти.
Яблука поспіли; він трухнув [дерево], – всі осипались (Сл. Б. Грінченка);
Василь трухнув головою, мов струхуючи [струшуючи] з себе важкі якісь, неприємні думки (Г. Хоткевич);
Командир з ремінцем через плече вийшов з-за столу, підняв нарівні з собою Василька й поцілував, .. а Стародубові потис руку. – За сина дякую! – сказав і ще раз трухнув його руку (П. Панч).
Словник української мови (СУМ-20)