туба
ТУ́БА¹, и, ж.
М'яка металева трубка для зберігання напіврідких або в'язких речовин; тюбик.
Юрій побачив на поличці велику тубу зубної пасти і щітку (В. Собко);
Відповідаючи на запитання про харчування в космічному польоті, Титов сказав, що обід – космічна їжа – містився в тубах. З туб треба було її видавлювати і ковтати (з газ.).
ТУ́БА², и, ж.
Найнижчого регістру мідний духовий музичний інструмент, що складається з великої вигнутої труби, ряду циліндричних і конічних трубок та вентильного механізму.
Словник української мови (СУМ-20)