Словник української мови у 20 томах

туряти

ТУРЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., кого, діал.

Гнати, ганяти.

Вівчар вівці туряє (П. Чубинський);

Стара пані .. виглядає у кожне віконце на шлях і нас туряє за село дивитись, чи не їде панночка (Марко Вовчок).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. туряти — туря́ти дієслово недоконаного виду гнати, ганяти діал.  Орфографічний словник української мови
  2. туряти — -яю, -яєш, недок., перех., діал. Гнати, ганяти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. туряти — ГНА́ТИ (змушувати рухатися в певному напрямку), ГОНИ́ТИ, ТУ́РИТИ розм., ТУРЛЯ́ТИ розм., ТУРЛИ́ТИ діал., ТУРЯ́ТИ діал., ПОТРУ́ЧУВАТИ діал., ПОТРУЧА́ТИ діал., ПУ́ДИТИ діал.; ГАНЯ́ТИ (туди й назад або багато разів). — Док.  Словник синонімів української мови
  4. туряти — Туря́ти, -ря́ю, -ря́єш кого  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. туряти — ТУРЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., перех., діал. Гнати, ганяти. Вівчар вівці туряє (Чуб., V, 1874, 416); Стара пані.. виглядає у кожне віконце на шлях і нас туряє за село дивитись, чи не їде панночка (Вовчок, І, 1955, 103).  Словник української мови в 11 томах
  6. туряти — Туряти, -ряю, -єш гл. Гонять. Мене туряє до моря. Г. Барв. 341. Вівчарь вівці туряє. Чуб. V. 416.  Словник української мови Грінченка