тіпун
ТІПУ́Н, а́, ч.
Хвороба птахів – хрящуватий наріст на кінчику язика.
Привикли люди потурати, Розкукурікався співун, І стали інші дорікати, Щоб присмирив його тіпун... (Л. Глібов).
◇ (1) Тіпу́н (пи́поть, чиря́к) тобі́ (йому́, вам і т. ін.) на язи́к (на язика́) – недобре побажання тому, хто говорить щось неприємно або погане.
– Та хіба ж ви і назад вертатиметесь! – Бабусю так і кинуло: – А тіпун тобі на язик! (А. Головко);
– Тю на вас, розумні, та тіпун вам на язики! – наче від оси відмахнулася [баба]. – І скажуть таке – хату валити... (П. Козланюк);
– Ось коли тебе кине Паша, – тіпун мені на язик! – Я тебе тоді спитаю про любов! (М. Циба);
[Настя:] Буває таке, що як у злу годину скажеш кому лихе слово, то воно зараз сповниться. [1 парубок:] Та пипоть вам на язик! (І. Франко);
[Микишка: ] А хто вгада, що до вечора трапиться? Може, до вечора твоїх панів і званія не зостанеться... [Горпина:] Пипоть вам на язика!.. (М. Кропивницький).
Словник української мови (СУМ-20)