убійник
УБІ́ЙНИК (ВБІ́ЙНИК), а, ч., заст.
Убивця.
Казали їй руки і зв'язати. Посадили між злодіями, між убійниками, молоду та добру (Марко Вовчок);
[Старший над вартою:] Коли убійник короля Завойовника до дванадцяти годин дня не буде виданий, то заручники, що сидять тут, всі без виключення, будуть покарані на смерть (Я. Мамонтов);
І той, що йшов поруч із Михайликом з рушницею – убійник його (О. Кобилянська);
І надійшовши, дід прорік: “Ти – злий і гордий чоловік. Законів ваших ми не знаєм, Не знаєм крові і страхіть, Ми не катуєм, не караєм, – Тож нам з убійником не жить ..” (М. Драй-Хмара).
Словник української мови (СУМ-20)