увихатися
УВИХА́ТИСЯ¹ (ВВИХА́ТИСЯ), а́юся, а́єшся, недок., діал.
1. Посилено працювати, поратися.
Ярини по півтори, А озимі – копу [жати]. Треба добре увихатись Хоч якому хлопу (з народної пісні);
В глибині серця в'язала її [Домніку] щира прихильність до оцеї [оцієї] родини. Тому й увихалася безперестанку, прикладала руки без намислу, де лиш сказалася потреба (О. Кобилянська);
Макар, злигавшись з тим дурисвітом Кіндратом, повіявся десь, і Юстина мусить тепер ввихатися і за Макара, і за наймитів (А. Іщук).
2. Перебуваючи де-небудь, біля чогось, весь час рухатися в різних напрямках.
Куди не кинув [Юра] очима – всюди по царинках увихаються, як мурашки, дрібні постаті мужчин, челяді (А. Крушельницький);
Над нею, коло неї увихається .. безліч дрібосеньких [дрібнесеньких] комашок (О. Кобилянська).
УВИХА́ТИСЯ², а́юся, а́єшся, недок., УВИХНУ́ТИСЯ, ну́ся, не́шся, док., розм.
Спритно повертаючись, уникати чого-небудь, звільнятися від чогось; вивертатися, ухилятися.
Ступнув до Чортика, той спритно увихнувся, і знов – для боязливого він є, небоязкий його не помічає (Л. Костенко).
Словник української мови (СУМ-20)