увсібіч
УВСІБІ́Ч, присл.
Те саме, що увсебі́ч.
Карамиш, навалившись грудьми на край адвокатського столика, крутив увсібіч лисою, на товстій червоній шиї головою (В. Дрозд);
Єгипетські традиції давнини оповідали про світозарного Володаря Життя Озіріса, котрого підступний брат Сет розшматував і розсіяв увсібіч (О. Бердник);
І, розубивши іскри увсібіч, обвуглене [колесо], заточується в ніч (Л. Костенко).
Словник української мови (СУМ-20)