увірятися

УВІРЯ́ТИСЯ¹ (ВВІРЯ́ТИСЯ), я́юся, я́єшся, недок., УВІ́РИТИСЯ (ВВІ́РИТИСЯ), рюся, ришся, док., діал.

Переконуватися.

[Данило:] Увіривсь я, Палазю: Мар'яна мене любить. У цю неділю весілля наше буде безпремінно! (І. Карпенко-Карий).

УВІРЯ́ТИСЯ² див. ввіря́тися¹.

Значення в інших словниках

1. увірятися — увіря́тися 1 дієслово недоконаного виду переконуватися діал. увіря́тися 2 дієслово недоконаного виду ввірятися  Орфографічний словник української мови
2. увірятися — див. набридати  Словник синонімів Вусика
3. увірятися — I (ввірятися), -яюся, -яєшся, недок., увіритися (ввіритися), -рюся, -ришся, док., діал. Переконуватися. II див. ввірятися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. увірятися — ДОВІРЯ́ТИ кому (ставитися до когось із довір'ям), ДОВІРЯ́ТИСЯ, ВІ́РИТИ, ЙНЯ́ТИ ВІ́РУ (ВІ́РИ), ПОКЛАДА́ТИСЯ на кого, ЗВІРЯ́ТИСЯ на кого, НАДІ́ЯТИСЯ на кого; ВВІРЯ́ТИ (УВІРЯ́ТИ) кому, на кого, ВВІРЯ́ТИСЯ (УВІРЯ́ТИСЯ), СПУСКА́ТИСЯ на кого, розм.  Словник синонімів української мови
5. увірятися — УВІРЯ́ТИСЯ¹ (ВВІРЯ́ТИСЯ), я́юся, я́єшся, недок., УВІ́РИТИСЯ (ВВІ́РИТИСЯ), рюся, ришся, док., діал. Переконуватися. [Данило:] Увіривсь я, Палазю: Мар’яна мене любить. У цю неділю весілля наше буде безпремінно! (К.-Карий, І, 1960, 188). УВІРЯ́ТИСЯ² див. ввіря́тися.  Словник української мови в 11 томах
6. увірятися — Увірятися, -ряюся, -єшся сов. в. увіритися, -рюся, -ришся, гл. 1) Надоѣдать, надоѣсть, опротивѣть. А! вже він мені ввірився. Ном. Не ввірився ще йому світ. Стор. МПр. 3. Чи вже ж тобі катерга турецька не ввірилася? АД. І. 2) Довѣряться, довѣриться.  Словник української мови Грінченка