угадуватися
УГА́ДУВАТИСЯ (ВГА́ДУВАТИСЯ), ується, недок.
1. Відчуватися, виявлятися, уловлюватися за якимись ознаками, прикметами, особливостями.
“Синок” ступив у хату, пригнувшись під одвірком, рослий, широкоплечий. Зразу вгадувалася материна порода (І. Волошин);
І хоч не видно було в темряві його [Артема] обличчя, а вгадувалось, що брови у нього суворо насуплені (А. Головко);
На будівництві було безлюдно .. Тільки одинока постать сторожа угадувалася у темному затишку, між цегляних кладок (В. Собко);
За віконцем угадувалось світання (І. Муратов);
Одразу ж за деревами, що тільки вгадувалися обабіч стежки, починалася темрява (Л. Первомайський);
Небо все в летючих хмарах .. – крізь них все дужче просочується світло місяця, який вгадується десь там, за ними... (О. Гончар);
// безос.
Обабіч вулиці в поруділих присмаглих садках курились пожарища, і лише по чорних димарях, що стовбичили на руїнах, угадувалось, що тут стояли хати, люди жили... (А. Головко);
Уже тоді ясно вгадувалось: чим далі, тим більше перепон вигадуватимуть різні відомства для інформації із зони (із журн.).
2. Пас. до уга́дувати 1, 3.
Словник української мови (СУМ-20)