угніватися

УГНІ́ВАТИСЯ (ВГНІ́ВАТИСЯ), аюся, аєшся і УГНІВИ́ТИСЯ (ВГНІВИ́ТИСЯ), влю́ся, ви́шся; мн. угнівля́ться; док., рідко.

Те саме, що розгні́ватися.

– Слухай лиш, Катре, чого-бо ти вгнівалась? Я правду тобі виказала, та я ж тобі і в пригоді стану (Марко Вовчок);

Він угнівився й забув свою звичайну ввічливість (А. Кримський).

Значення в інших словниках

1. угніватися — угні́ватися дієслово доконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. угніватися — (вгніватися), -аюся, -аєшся і угнівитися (вгнівитися), -влюся, -вишся; мн. угнівляться; док., рідко. Те саме, що розгніватися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. угніватися — СЕ́РДИТИСЯ (виявляти почуття гніву), ГНІ́ВАТИСЯ, ПРОГНІВЛЯ́ТИСЯ, ЗЛИ́ТИСЯ, ОЗЛО́БЛЮВАТИСЯ підсил., ОЗЛОБЛЯ́ТИСЯ підсил., ЗЛОСТИ́ТИСЯ рідше, ГНІВИ́ТИСЯ рідше, ЗЛОСТУВА́ТИ рідше, ЗЛОБУВА́ТИ рідше, ҐЗИ́ТИСЯ діал.; ОБУ́РЮВАТИСЯ, ПРИ́НДИТИСЯ фам.  Словник синонімів української мови
4. угніватися — УГНІ́ВАТИСЯ (ВГНІ́ВАТИСЯ), аюся, аєшся і УГНІВИ́ТИСЯ (ВГНІВИ́ТИСЯ), влю́ся, ви́шся; мн. угнівля́ться; док., рідко. Те саме, що розгні́ватися. — Слухай лиш, Катре, чого-бо ти вгнівалась?...  Словник української мови в 11 томах
5. угніватися — Угніватися, -ваюся, -єшся гл. Прогнѣваться, разсердиться. Може за що угнівався на тебе? МВ. ІІ. 26.  Словник української мови Грінченка