уговтувати

УГО́ВТУВАТИ (ВГО́ВТУВАТИ), ую, уєш, недок., УГО́ВТАТИ (ВГО́ВТАТИ), аю, аєш, док., кого, розм.

1. Умовляти, переконуючи, схиляючи до чогось.

– То така. Вона кого хочеш уговтає, – засміялася Христя (В. Кучер).

2. Те саме, що угамо́вувати 1.

– Ніяк не вговтаю татуся. Лементує, приндиться, а спитати б чого? Бач, спалила його старий костюм (В. Логвиненко);

Насилу мати вгамувала, вговтала синка, вклала в постіль, приспала (І. Вирган);

– Атож! Вони в мене слухняні, – гордо промовила Докія. – Та й на очах у свекрухи. Коли що, то Чумачиха їх швидко вговтає... (В. Кучер).

Значення в інших словниках

1. уговтувати — уго́втувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. уговтувати — (вговтувати), -ую, -уєш, недок., уговтати (вговтати), -аю, -аєш, док., розм. 1》 Умовляти, переконуючи, схиляючи до чогось. 2》 Те саме, що угамовувати 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. уговтувати — ЗАСПОКО́ЇТИ (заглушити, розвіяти чий-небудь неспокій, тривогу, хвилювання і т. ін.), УТІ́ШИТИ (ВТІ́ШИТИ), УТИХОМИ́РИТИ (ВТИХОМИ́РИТИ) рідше, ПОТІ́ШИТИ рідше, УГАМУВА́ТИ (ВГАМУВА́ТИ), СТІ́ШИТИ розм., УГО́ВТАТИ (ВГО́ВТАТИ) розм.  Словник синонімів української мови
4. уговтувати — УГО́ВТУВАТИ (ВГО́ВТУВАТИ), ую, уєш, недок., УГО́ВТАТИ (ВГО́ВТАТИ), аю, аєш, док., розм. 1. Умовляти, переконуючи, схиляючи до чогось. — То така. Вона кого хочеш уговтає, — засміялася Христя (Кучер, Трудна любов, 1960, 54). 2. Те саме, що угамо́вувати...  Словник української мови в 11 томах
5. уговтувати — Уговтувати, -тую, -єш сов. в. уго́втати, -таю, -єш, гл. Уговаривать, уговорить. Уговтає так дівчину, що й принесе вона льоду. О. 1862. І. 74.  Словник української мови Грінченка