угро-фінський

У́ГРО-ФІ́НСЬКИЙ, а, е.

Прикм. до у́гро-фі́ни.

На півночі і північному сході вони [венеди] потім стикалися з окремими угро-фінськими племенами – предками естонців, фіннів, карелів, мордви, марі та інших народів (з навч. літ.);

Західний кордон групи угро-фінського населення в Україні, мабуть, проходив по Сулі та середній течії Десни (з наук. літ.).

Значення в інших словниках

1. угро-фінський — у́гро-фі́нський прикметник  Орфографічний словник української мови
2. угро-фінський — -а, -е. Прикм. до угро-фіни. Угро-фінські мови — група європейських мов, споріднених із самодійськими мовами, разом з якими вони утворюють уральську сім'ю мов; фінно-угорські мови.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. угро-фінський — У́ГРО-ФІ́НСЬКИЙ, а, е. Прикм. до у́гро-фі́нни. На півночі і північному сході вони [венеди] потім стикалися з окремими угро-фінськими племенами — предками естонців, фіннів, карелів, мордви, марі та інших народів (Іст. СРСР, І, 1957, 23).  Словник української мови в 11 томах