удавити
УДАВИ́ТИ¹ (ВДАВИ́ТИ), удавлю́, уда́виш; мн. уда́влять; док., кого, що.
Умертвити, стискаючи горло; задушити.
Не вмер Данило – болячка вдавила (Номис);
[Грива:] І тепер ще така кипить у грудях злість, коли згадаю Саву, що сам себе, здається б, удавив (І. Карпенко-Карий);
// перен. Припинити вияв чого-небудь.
– Загірного? – стиха обоє разом перепитали вони, не маючи змоги удавити хижої радості (С. Васильченко).
◇ Сльо́зи ду́шать (да́влять) / удави́ли див. сльоза́;
(1) Удави́ли сльо́зи кого – від плачу комусь стиснуло горло.
Удавили сльози Оленку, не знає, що вже й робити (А. Тесленко).
УДАВИ́ТИ² див. вда́влювати.
Словник української мови (СУМ-20)