удавка
УДА́ВКА, и, ж., рідко.
1. Те саме, що за́шморг.
Підкралися вороги, як комишники з хащів, накинули удавку. І нікому ту удавку перерубати... (Ю. Мушкетик).
2. Різновид морського вузла.
І знову маніпуляція, круть-верть, готово. – А це ось буде “калмицький вузол”... Теж хитрющо-мудрющо. – А це – “удавка”... “А це” та “а це”, і так він міг би – на п'ятдесят різних способів! (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)